погрібник
ПОГРІБНИК, а, ч. Надбудова над погребом. Сиклета пішла стежечкою через леваду, тихою ходою пройшла проз дідів погрібник (Н.-Лев., IV, 1956, 216); Виліз Сезон з погреба, підібрав одне [яблуко], що підкотилося аж під погрібник, витер об полу (Мушк., Серце.., 1962, 290); // Передня частина погреба; вхід до погреба.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | погрібник | погрібники |
Родовий | погрібника | погрібників |
Давальний | погрібникові, погрібнику | погрібникам |
Знахідний | погрібник | погрібники |
Орудний | погрібником | погрібниками |
Місцевий | на/у погрібнику | на/у погрібниках |
Кличний | погрібнику | погрібники |