подобрілий
ПОДОБРІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до подобріти. Довгі хвилини вистоюють перед тією картиною гуртки людей. Стоять мовчазні, зворушені, якісь ніби подобрілі (Коз., Сальвія, 1959, 145); // у знач. прикм. Роман вбирає подобрілими очима вечорове сяйво снігів, чогось, посміхаючись сам собі, дивиться в далечінь (Стельмах, І, 1962, 263).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | подобрілий | подобріла | подобріле | подобрілі |
Родовий | подобрілого | подобрілої | подобрілого | подобрілих |
Давальний | подобрілому | подобрілій | подобрілому | подобрілим |
Знахідний | подобрілий, подобрілого | подобрілу | подобріле | подобрілі, подобрілих |
Орудний | подобрілим | подобрілою | подобрілим | подобрілими |
Місцевий | на/у подобрілому, подобрілім | на/у подобрілій | на/у подобрілому, подобрілім | на/у подобрілих |