пожарний
ПОЖАРНИЙ, а, е. 1. Прикм. до пожар; // Признач. для гасіння пожежі. Траншеї заливало водою. Піхота вичерпувала її відрами, а мудриголови-мінометники притягли собі звідкись невеликий пожарний насос і викачували воду механічним способом (Гончар, III, 1959, 193).
2. у знач. ім. пожааний, ного, ч. Те саме, що пожарник. [Орест:] Підлітком я мав звичай.. бігати на пожар і там орудувати укупі з пожарними, лізучи у найбільший вогонь (Л. Укр., II, 1951, 28).
3. у знач. ім. пожарна, ної, ж., розм. Пожежна команда. Коли це де не взялася пожарна з того і з другого боку улиці і ну з двох труб кропити людей (Мирний, III, 1954, 287).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пожарний | пожарна | пожарне | пожарні |
Родовий | пожарного | пожарної | пожарного | пожарних |
Давальний | пожарному | пожарній | пожарному | пожарним |
Знахідний | пожарний, пожарного | пожарну | пожарне | пожарні, пожарних |
Орудний | пожарним | пожарною | пожарним | пожарними |
Місцевий | на/у пожарному, пожарнім | на/у пожарній | на/у пожарному, пожарнім | на/у пожарних |