пожуритися
ПОЖУРИТИСЯ, журюся, журишся, док. 1. Засмутитися з яких-небудь причин (про всіх або багатьох); позасмучуватися. Сидимо, пожурилися... Книжки в кутку пилом поприпадали.. - в голові не те (Вас., Талант, 1955, 44); Жінки пожурились. Задумалась кожна (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 220); * Образно. Берези вже жовкли, зачули близьку осінь, пожурилися (Збан., Курил. о-ви, 1963, 101).
2. Журитися якийсь час. Заспіває [Перебендя], та й згадає, Що він сиротина, Пожуриться, посумує, Сидячи під тином (Шевч., І, 1951, 25); Кінець вистави. Ото й добре, що кінець, - поплакали, пожурились, а тепер додому (Жур., Вечір.., 1958, 344); // безос. - Мені, - кажу на себе, - і пожилося, і пожурилося (Вовчок, VI, 1956, 219).
3. за ким. Сумувати, тужити якийсь час через відсутність, утрату кого-небудь. Перший жених вбогий був парубок.. - я не пішла за його! ..Він пожурився за мною, та з іншою оженився (Вовчок. І, 1955, 250).
4. ким, чим, над ким - чим. Сумувати з приводу чого-небудь якийсь час. Мати поплакала, пожурилася нещасливою синовою долею (Мирний, IV, 1955, 37); Є [Любі] з ким пожуритися над своєю долею (Стельмах, І, 1962, 344).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожурюся | пожуримося |
2 особа | пожуришся | пожуритеся |
3 особа | пожуриться | пожуряться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пожурився | пожурилися |
Жіночий рід | пожурилася | |
Середній рід | пожурилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожурімося | |
2 особа | пожурися | пожуріться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пожурившись |