позабуватися
ПОЗАБУВАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. розм. Те саме, що позабувати 1. - Так як звуть вас, мої дітоньки? - жартував Микола. - Коли б не позабуватись та часом не вбрехаться (Н.-Лев., II, 1956, 220); Те, що в дитячих літах чується, .. потім якось забувається.., того-то я багацько з Івасевих казок позабувавсь (Григ., Вибр., 1959, 445); Солов'ї співать позабувались (Сл. Гр.).
2. Поступово зникнути з пам'яті, з думок (про все або багато чого-небудь). Багато з того, що тоді було, позабувалося - адже їй тільки чотири роки було, як мати вмерла (Гр., Без хліба, 1958, 150); Ті слова давно позабувались, а тепер вони, як травичка по дощі, підводять голівки, .. живуть і радіють (Вільде, Сестри.., 1958, 293).
3. Не взяти з собою, залишити через неуважність усе або багато чого-небудь. Позабувалися сумок.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позабуваюся | позабуваємося |
2 особа | позабуваєшся | позабуваєтеся |
3 особа | позабувається | позабуваються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позабувався | позабувалися |
Жіночий рід | позабувалася | |
Середній рід | позабувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позабуваймося | |
2 особа | позабувайся | позабувайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позабувавшись |