позабути
ПОЗАБУТИ, уду, удеш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що забути 1, 2, 4. Хома вже давно позабув, який тогді [тоді] день був (Кв.-Осн., II, 1956, 233); Позабула [Катерина] нараз молитви (Хотк., II, 1966, 253); Я з думою молодою Усе позабуду. І з проклятою журбою Незнакомий буду (Рудан., Тв., 1956, 75); Коли жандарм проїжджав через Ластівки, пригадав собі циганів, про котрих зовсім був позабув (Фр., II, 1950, 35); - Скоріше, козаче, в могилі буду, Ніж тебе, серденько, да позабуду! (Чуб., V, 1874, 77); Софії чи Празі хіба позабути, Як радо і щиро вітали здаля Визволення їхнє московські салюти (Нагн., Вибр., 1950. 32); [Сильвестр:] Дивись, Микито, знов мою пораду Ти позабув і судиш про князів! (Коч., П'єси, 1951. 13).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позабуду | позабудемо |
2 особа | позабудеш | позабудете |
3 особа | позабуде | позабудуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позабув | позабули |
Жіночий рід | позабула | |
Середній рід | позабуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позабудьмо | |
2 особа | позабудь | позабудьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позабувши |