позавірчуваний
ПОЗАВІРЧУВАНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до позавірчувати. Вони були позавірчувані в шуби, в бурнуси (Н.-Лев., II, 1956, 70).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позавірчуваний | позавірчувана | позавірчуване | позавірчувані |
Родовий | позавірчуваного | позавірчуваної | позавірчуваного | позавірчуваних |
Давальний | позавірчуваному | позавірчуваній | позавірчуваному | позавірчуваним |
Знахідний | позавірчуваний, позавірчуваного | позавірчувану | позавірчуване | позавірчувані, позавірчуваних |
Орудний | позавірчуваним | позавірчуваною | позавірчуваним | позавірчуваними |
Місцевий | на/у позавірчуваному, позавірчуванім | на/у позавірчуваній | на/у позавірчуваному, позавірчуванім | на/у позавірчуваних |