slovnyk.ua
  • Написати
  • Словник
  • Звертання
  • Транслітерація
  • Правопис
  • Форум
А
Б
В
Г
Ґ
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Ї
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ь
Ю
Я

покидати

ПОКИДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Кинути все або багато чого-небудь, всіх або багатьох. Ватя підвелася навшпиньки, нарвала яблук і покидала їх на траву (Н.-Лев., IV, 1956, 121); Тепер всі як один покидали ложки (Головко, II, 1957, 239); // Абияк, недбало кинути все або багато чого-небудь. Спасибі, Петро оборонив, і відра позбирав, що я з ляку покидала, та проводив мене знов до криниці (Кв.-Осн., II, 1956, 437).

2. Кинути без догляду все або багато чого-небудь, всіх або багатьох. От там-то [біля ставу] і матері, що покидали.. і маненьких діточок, і поросяток, і птицю, і коровок (Кв.-Осн., II, 1956, 174); Люди, покидавши худобу і позбиравшись у невеличкі гурточки, вели повільні, нудні розмови (Тют., Вир, 1964, 145); // Вирушаючи кудись, кинути напризволяще все або багато чого-небудь, всіх або багатьох. Вештались тут попи й дяки, що покидали свої парафії, втікаючи од дряпіжних ксьондзів (Стор., І, 1957, 398); Пересельці багато покидали хат, от і стояли вони порожнем (Григ., Вибр., 1959, 302); // Припинити щось робити (про всіх або багатьох). Налякані, зняті жалем робітники покидали роботу та стояли, мов зачаровані (Коцюб., І, 1955, 217); // кому. Залишити все або багато чого-небудь для когось.

3. Кидати що-небудь якийсь час. Покидати вугілля лопатою.

4. безос., розм. Вкрити що-небудь (сипом, виразками і т. ін.). - Я ще вчора хотіла була забігти до вас, та з корівкою загаялась: отакими, не в мою міру, шипаками [наривами] по дійках покидало! (Л. Янов., І, 1959, 384).

$ Покидати чуби, заст. - бути взятими у солдати.


ПОКИДАТИ, аю, аєш, недок., ПОКИНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Вирушаючи кудись, не брати з собою кого-, що-небудь. Невідомий зі всією силою розмахнувся сокирою, що її не покидав під час втечі (Трубл., І, 1955, 127); Він поїхав на село, покинув там коня, вернувсь і тепер, упоравшися, сидів на приспі та й думав (Гр., І, 1963, 410); В 1918 році німці, утікаючи, покинули серед шляху тулуб несправної гармати (Стельмах, II, 1962, 191); * Образно. Солдат повернувся додому, у сінях покинув утому (Голов., Близьке.., 1948, 9); // Залишати без догляду кого-, що-небудь. Під Гаєм хтось Огонь покинув, Чи подорожній там, чи косарі були, Чи, може, вівчарі картопельку пекли (Гл., Вибр., 1957, 221); [Xрапко:] Раді, що батько ліг спати, та й хату покинули без догляду (Мирний, V, 1955, 158); Породила, та й байдуже; Людям годувати В чужім селі покинула: Отака-то мати!.. (Шевч., І, 1951, 165); // Не класти на місце щось і т. ін. - Нащо лопату покинув, ще хтось потягне, ти! - почув він голос Маланчин, але навіть не озирнувся (Коцюб., II, 1955, 34).

2. Йти від кого-небудь, позбавляючи свого товариства. - Так що ж це ви, товаришу Барабаш, уже й покидаєте нас? (Головко, І, 1957, 340); Рустем мусив покинути товариша: нові гості вже його кликали (Коцюб., II, 1955, 127); Зараз Вутаньці подобалось, що він так упадає коло неї, що ради неї він, не вагаючись, покинув у ложі оту нав'язливу, незрозумілу свою компанію (Гончар, II, 1959, 181); // Йти від кого-небудь, розлучатися з кимсь, позбавляючи своєї уваги, турбот і т. ін. - Волю я в широкому полі пропасти, Ніж тута, немов у тюрмі, пропадати! Тебе тільки, зіронько, жаль покидати (Л. Укр., І, 1951, 111); - Прохоре, не покидай мене, бо я руки на себе накладу (Шиян, Баланда, 1957, 178); Було таке, що й женихались, Та розійшлися, не побрались, Покинула самого жить, В хатині віку доживати!.. (Шевч., II, 1963, 45); - Викохай, вигляди, вирости дітей, а вони візьмуть та й порозлітаються й покинуть тебе саму на старість, як сироту, - говорила мати, плачучи (Н.-Лев., III, 1956, 83); // на що. Залишати когось у важкому, скрутному становищі (за значенням додатка). - Що ж се таке? - говорить священик до матері: - Чи ж так рідну дитину покинете на вбожество, як сироту? (Вовчок, І, 1955, 233); [Трохим:] Ви.. йдете на беззаконний вчинок, а про сім'ї ваші забуваєте?.. Покидаєте їх на поталу та наглу смерть?.. (Кроп., IV, 1959, 234); Їй все здавалося, що.. Тимко покине її тут, у чужих людей, одну на ганьбу та посміховище, а сам утече за тридев'ять земель (Тют., Вир, 1964, 264); // на кого. Залишаючи кого-, що-небудь, доручати комусь догляд за ним. А думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую..?» (Шевч., І, 1963, 9); Така вже улюблена [дочка] та втішна.., клопоту ж таки з нею менш, аніж з синами було: є вже батько, є й покинути на кого (Головко, II, 1957, 209); - А на кого ж ти нашу худобу покинув? - Нічліжани доглядають, - навіть не моргнувши, вибріхується чоловік (Стельмах, І, 1962, 480); // у сполуч. із сл. сирота в оруд. та знах. в. Помираючи, сиротити. Не з життям прощавшись, Нишком тужить мати: Дочку сиротою Тяжко покидати (Граб., І, 1959, 211); Мати сохла та скліла [скніла], поки зовсім не зоскліла, покинувши на білому світі одинадцятилітню сироту (Мирний, IV, 1955, 293); // Переставати підтримувати спілкування, зв'язок з ким-небудь. Таку був славу навів [Тимоха] на свій постоялний [постоялий двір], що стали було люди й цуратись, і покинули б їх було й зовсім, так Горпина схаменулась, перестала йому волю давати (Кв.-Осн., II, 1956, 256); Вона без жалю покинула товариство дівчат та парубків (Коцюб., І, 1955, 268).

3. Вирушаючи звідкілясь, переставати там жити, перебувати. Прощавай, мій рідний край! Вже тебе я покидаю (Фр., XIII, 1954, 363); Марківський полк поспішно покидав місто (Панч, В дорозі, 1959, 69); Пташки покидають діброви, щоб знов прилетіть навесні, і листя тремтить пурпурове, і айстри зітхають сумні (Сос., Щастя.., 1962, 206); Кармелиха спродала хату свою, попрощалася з усіма й покинула село з дочкою (Вовчок, І, 1955, 366); Коли баркас наблизився, Мемет покинув кав'ярню і подався на берег (Коцюб., І, 1955, 390).

@ Покидати (покинути) [білий (цей)] світ - помирати. Запровадь мене до дому Між мою родину: Там без жалю і без скарги Білий світ покину (Рудан., Тв., 1956, 74).

4. Переставати чим-небудь займатися, припиняти щось робити. Може, не один багач, почувши ту Кармелеву пісню, покидав співати (Вовчок, І, 1955, 356); - Не поет, хто покидає Боронить народну справу (Л. Укр., І, 1951, 383); Сонце вже зайшло, а вони все не покидали роботи, бо ті, що жнуть за снопи, раді би ще хоч кілька снопів докинути (Март., Тв., 1954, 35); Покинув Максим зовсім пити (Мирний, І, 1949, 233); Вона покинула прання, прокралася в комору і довго стояла в куточку, притисши до розпашілого обличчя Тимків картуз (Тют., Вир, 1964, 380); // Відкладати вбік знаряддя праці чи об'єкт дії. Тесляр на наймичку свою, Неначе на свою дитину, Теслу [тесло], було, і струг покине Та й дивиться (Шевч., II, 1963, 354); - Я, розшолопавши філософію, як і подобає філософові, покинув знов книжки. Гуляв, гуляв, аж до кінця курсу, аж остобісіло! (Н.-Лев., І, 1956, 127); // Залишати якусь посаду, відмовлятися від дальшого виконання своїх обов'язків. Катрусі скоро надокучила криклива дитина і штурханці газдині, отже, покинула службу й утекла до вуйка (Кобр., Вибр., 1954, 110); Командуючий розумів, що це успіх, що наступ розгортається і що в такий відповідальний момент він не може покинути фронт (Тют., Вир, 1964, 503); // перен. Забувати про щось, звільнятися від чого-небудь. - Весна прийшла! Тепло знайшла! - Кричать дівчатка й хлопчики. - Цвірінь! Цвірінь! Журбу покинь! - Клопочуться горобчики (Гл., Вибр., 1951, 235); Треба було покинути думку про якесь справжнє діло серед свого люду, у рідній країні (Коцюб., І, 1955, 223).

5. Залишати після себе наслідок своєї дії, діяльності. Тихо полинули [човни] по воді, покидаючи за собою легенький слід (Н.-Лев., І, 1956, 54); В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні (Шевч., II, 1963, 9).

6. кому, а також у сполуч. із сл. спадок. Віддавати, передавати у чиєсь користування, посідання, володіння і т. ін. (перев. після смерті). Оженив мене батько, а сам вмер, покинув мені отой грунт, три овечки та два непопродані кожуха (Н.-Лев., І, 1956, 55); Парубок гарний, чепурний, та, на лихо, хазяйства в його зовсім не було: батько п'яниця був, то нічого синові не покинув (Гр., І, 1963, 314); * Образно. [Іфігенія:] Хто дав нам душу і святий вогонь? Ти, Прометею, спадок нам покинув Великий, незабутній (Л. Укр., І, 1951, 161); // Залишати сиротами (дітей). Чоловік умер, двоє діток мені покинув, два сини (Вовчок, І, 1955, 273).

7. Зберігати, відкладати, залишати що-небудь (здебільшого для когось). Не все бреши за раз - покидай на завтра (Укр.. присл.., 1955, 190); Засилаю.. два списки з статуту і прохаю Вас, підпишіть їх, будь ласка, сьогодні і покиньте в книгарні (Мирний, V, 1955, 426); - Покинь мені полудень на столі: я зараз прийду, - обізвався Кайдаш з повітки (Н.-Лев., II, 1956, 267); * Образно. Стих карнавал, а тії, що пили, для нас покинули важке похмілля (Л. Укр., І, 1951, 185).

8. Вирушаючи кудись, залишати кого-небудь для виконання якоїсь роботи, певних обов'язків і т. ін. - Підросла я; мене один чоловік найняв за няньку.. Хазяїни підуть на поле, а мене покинуть дома з дітьми (Н.-Лев., II, 1956, 175); [Орфей:] Вони розбіглись, як вівці по шурхах.., покинули нас трьох тут будувати для їх твердиню, а для нас могилу (Л. Укр., І, 1951, 449); Незабаром він поїхав у відпустку й до фабрики вже не повертався, покинувши мене самого на всі режисерські групи (Ю. Янов., II, 1958, 19).

9. перен. Переставати виявлятися; вичерпуватися, зникати (про силу, розум, почуття і т. ін.). Ганна Коронецька.. молода, палка, пристрасна і хоровита, але має владу над собою, що покидає її тільки в надто рідкі моменти (Л. Укр., III, 1952, 718); Все переплуталось, попливло перед очима, і життя ніби наяву покидало її (Гончар, III, 1959, 184); - Змилосердься, Гервасію, - заплакала жінка, почуваючи, що сили покидають її (Стельмах, І, 1962, 584); Радість не покидала його цілий день (Гжицький, Опришки, 1962, 66); Її покинули дві прикмети, які, здавалося, становили природні компоненти її крові: хитрість і блискавичність орієнтації в будь-якій ситуації (Вільде, Сестри.., 1958, 402).

покидати - дієслово, доконаний вид
МАЙБУТНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особапокидаюпокидаємо
2 особапокидаєшпокидаєте
3 особапокидаєпокидають
МИНУЛИЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
Чоловічий рідпокидавпокидали
Жіночий рідпокидала
Середній рідпокидало
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особа покидаймо
2 особапокидайпокидайте
ДІЄПРИСЛІВНИК
Минулий часпокидавши

покидати - дієслово, недоконаний вид
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особапокидаюпокидаємо
2 особапокидаєшпокидаєте
3 особапокидаєпокидають
МАЙБУТНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особапокидатимупокидатимемо
2 особапокидатимешпокидатимете
3 особапокидатимепокидатимуть
МИНУЛИЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
Чоловічий рідпокидавпокидали
Жіночий рідпокидала
Середній рідпокидало
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особа покидаймо
2 особапокидайпокидайте
ДІЄПРИСЛІВНИК
Теперішній часпокидаючи
Минулий часпокидавши
Про Словник

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови - понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну "паспортну" (КМУ 2010) транслітерацію. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База "антисуржика" містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний чинний правопис української мови з пошуком.

* СУМ - Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб'язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

На зв'язку     
  • Email: slovnyk.ua@gmail.com

Slovnyk.ua - тлумачення, орфографія, транслітерація, звертання в українській мові.     © 2005-2019 - slovnyk.ua

  • Словник
  • Звертання
  • Транслітерація
  • Правопис
  • Форум