покладень
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покладень | покладні |
Родовий | покладня | покладнів |
Давальний | покладневі, покладню | покладням |
Знахідний | покладень | покладні |
Орудний | покладнем | покладнями |
Місцевий | на/у покладні | на/у покладнях |
Кличний | покладню | покладні |
покладний
ПОКЛАДНИЙ, а, е, діал. 1. Запасливий; ретельний, дбайливий. Господарство в Балабухи велося погано; Балабуха не любив піклуватись ним, бо не був покладний чоловік (Н.-Лев., III, 1956, 123).
2. Відкладений про запас. - Знаєте що, отче Палладіє! От чорноризці мають покладні гроші й держать їх дурнісінько під спудом, у скринях (Н.-Лев., III, 1956, 380).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | покладний | покладна | покладне | покладні |
Родовий | покладного | покладної | покладного | покладних |
Давальний | покладному | покладній | покладному | покладним |
Знахідний | покладний, покладного | покладну | покладне | покладні, покладних |
Орудний | покладним | покладною | покладним | покладними |
Місцевий | на/у покладному, покладнім | на/у покладній | на/у покладному, покладнім | на/у покладних |