покріплений
ПОКРІПЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до покріпити 1. Я прокинувся зо сну дивно покріплений і веселий (Фр., IV, 1950, 162).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | покріплений | покріплена | покріплене | покріплені |
Родовий | покріпленого | покріпленої | покріпленого | покріплених |
Давальний | покріпленому | покріпленій | покріпленому | покріпленим |
Знахідний | покріплений, покріпленого | покріплену | покріплене | покріплені, покріплених |
Орудний | покріпленим | покріпленою | покріпленим | покріпленими |
Місцевий | на/у покріпленому, покріпленім | на/у покріпленій | на/у покріпленому, покріпленім | на/у покріплених |