покінчати
ПОКІНЧАТИ, аю, аєш, док., перех. Закінчити багато чого (одне за одним). [Старшина:] Ехе-хе! Діла, діла! Коли-то ти їх покінчаєш? (К.-Карий, І, 1960, 38); Я і других не менше цікавих для мене робот [робіт] не покінчала (Л. Укр., V, 1956, 256); // Закінчити що-небудь у кілька прийомів; у різний час (про всіх або багатьох). - Ви ось по десять класів покінчали, проте й досі не знаєте, що раніше з' явилось в природі: курка чи оце яйце? (Гончар, Тронка, 1963, 119).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покінчаю | покінчаємо |
2 особа | покінчаєш | покінчаєте |
3 особа | покінчає | покінчають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покінчав | покінчали |
Жіночий рід | покінчала | |
Середній рід | покінчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покінчаймо | |
2 особа | покінчай | покінчайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покінчавши |