полегша
ПОЛЕГША, і, ж., діал. Полегкість. Хоч не раз удавалось смілим вівчарям забити одного [ведмедя] або другого.., то все-таки число їх було надто велике, щоб із того була значна полегша для околиці (Фр., VI, 1951, 10); Бувало, здавалось йому, що чує якусь полегшу (Круш., Буденний хліб.., 1960, 150); У хвилини полегші розум працював чітко, ясно. Очі фіксували в пам'яті безліч деталей (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 388).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полегша | полегші |
Родовий | полегші | полегш |
Давальний | полегші | полегшам |
Знахідний | полегшу | полегші |
Орудний | полегшею | полегшами |
Місцевий | на/у полегші | на/у полегшах |
Кличний | полегше | полегші |