полисілий
ПОЛИСІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до полисіти. Його зустрів молодий ще, але передчасно полисілий чоловік (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 301); // у знач. прикм. * Образно. Іван легко йшов угору.., забирався все вище й вище, аж на самісіньке полисіле тім'я гори (Кол., Терен.., 1959, 294).
2. у знач. прикм. Не вкритий рослинами; голий (у 3 знач.). Схилами високих полисілих гір мріють в одвічному спокої смерекові ліси (Кол., Терен.., 1959, 299).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | полисілий | полисіла | полисіле | полисілі |
Родовий | полисілого | полисілої | полисілого | полисілих |
Давальний | полисілому | полисілій | полисілому | полисілим |
Знахідний | полисілий, полисілого | полисілу | полисіле | полисілі, полисілих |
Орудний | полисілим | полисілою | полисілим | полисілими |
Місцевий | на/у полисілому, полисілім | на/у полисілій | на/у полисілому, полисілім | на/у полисілих |