полузати
ПОЛУЗАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Злузати все або багато чого-небудь. Коли я кинувся сіять, аж у нас і гречки нема, баба по празниках замість насіння полузала (Україна.., І, 1960, 311).
2. Лузати якийсь час. Під тином, на дубочках, де сходиться молодь язиком поплескати, насіння полузати, там можна і в хихоньки-хахоньки погратися (Грим., Незакінч. роман, 1962, 12); Чи не думає ця баба, що вони до неї на посиденьки прийшли, насіння полузати? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 158).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полузаю | полузаємо |
2 особа | полузаєш | полузаєте |
3 особа | полузає | полузають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полузав | полузали |
Жіночий рід | полузала | |
Середній рід | полузало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полузаймо | |
2 особа | полузай | полузайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | полузавши |