полчище
ПОЛЧИЩЕ, а, с. , зневажл. 1. Велике військо (звичайно вороже). Російське військо, в лавах якого було багато і синів України, розбило Наполеонові полчища (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 27); Розгромлені в запеклих боях, котились за Дніпро величезні гітлерівські полчища (Довж., І, 1958, 314).
2. перен. Величезна кількість кого-, чого-небудь.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полчище | полчища |
Родовий | полчища | полчищ |
Давальний | полчищу | полчищам |
Знахідний | полчище | полчища |
Орудний | полчищем | полчищами |
Місцевий | на/у полчищі | на/у полчищах |
Кличний | полчище | полчища |