полянка
ПОЛЯНКА1 див. поляни.
ПОЛЯНКА2, и, ж. Зменш.-пестл. до поляна. По полянках висипався ряст (Вовчок, VI, 1956, 311); На сонячній плямі полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав біленький хлопчик (Коцюб., II, 1955, 309); Вийшли діти на полянку, на полянку лісову, відпочинути до ранку полягали на траву (Забіла, Одна сім'я, 1950, 105).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полянка | полянки |
Родовий | полянки | полянок |
Давальний | полянці | полянкам |
Знахідний | полянку | полянки |
Орудний | полянкою | полянками |
Місцевий | на/у полянці | на/у полянках |
Кличний | полянко | полянки |