помирити
ПОМИРИТИ, мирю, мириш, док., перех. і без додатка. 1. Відновити згоду, мирні стосунки між тими, хто посварився або ворогує один з одним. Як чорна Ївга полаялася з Тимофієм та й до ворожки ходила, щоб помирила (Мирний, III, 1954, 32); Василь Іванович помирив Мотрону Іванівну з чоловіком (Ю. Янов., Мир, 1956, 23); Усі намагання тьоті Тосі помирити дівчат пішли намарне (Коз., Листи.., 1967, 31).
2. Спонукати терпляче зносити що-небудь, ставитися до когось; примирити. Отак на мить передо мною Тюрму твій образ озарив, З гіркою долею земною, З життям пекельним помирив! (Граб., І, 1959, 369); Спільний сніданок і можливість перекинутись щирим словом з близькою людиною.. помирили Остапа з несподіваним випадком (Коцюб., І, 1955, 343).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помирю | помиримо |
2 особа | помириш | помирите |
3 особа | помирить | помирять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помирив | помирили |
Жіночий рід | помирила | |
Середній рід | помирило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помирімо | |
2 особа | помири | помиріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помиривши |