помишляти
ПОМИШЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПОМИСЛИТИ, лю, лиш, док. 1. без додатка. Розмірковувати над чим-небудь. Не візьму Марти я й сам, - помишляю, та й роздумався, як би її взяти... (Вовчок, VI, 1956, 240); Та так собі подумав, так помислив: «А чи не краще б було, Коли б ти, братику мій, Ясне сонечко, та по-зимньому ісходило?» (Тич., І, 1957, 49); Тільки він отак помислив, справи всі свої обчислив, як побачив тую ж мить - Біля нього цар стоїть (Перв., Райдуга.., 1960, 154).
2. про що, за що, об чім, о чім, також з інфін. Мріяти про щось, думкою пориватися, прагнути до здійснення чого-небудь. Як тілько що восток [схід] зардівся, Світилка Фебова взійшла, То Турн тогді [тоді] уже наївся, Оп'ять о битві помишляв (Котл., І, 1952, 230); Вона помишляла покинути нудну амбулаторію (Гжицький, Вел. надії, 1963, 251); Ні про який розбій не помишляю. Живу - двері навстіж для всіх добрих людей (Жур., Вечір.., 1958, 358); // У думках зосереджуватися на чому-небудь. На що не гляну, про що не помислю - усе зведу на одно... (Коцюб., І, 1955, 110); А Варка у дворі щовечора - ..чи добре, чи недобре се було - вона того не питалася, вона й разу об тім не подумала, не помислила (Вовчок, І, 1955, 171).
3. із спол. щ о. Мати певну думку, вважати. Не помисли, моя ти порадо, Що до тебе я став не таким (Стар., Поет. тв., 1958, 52); Коли тебе нараз вагання тінь огорне, Коли помислиш ти, що в безвихідь зайшов, - Над книгами його [М. Горького] ти нахилися знов, Життя його згадай, як юність, неповторне (Рильський, II, 1960, 301).
4. тільки док., розм. Глибоко подумати над чим-небудь. - Помисли лишень, Галю, коли ми усі підемо у наймити, так усі чоботи собі покупимо, а тобі вже найкращі (Вовчок, І, 1955, 293); Краще помислити, як скласти йому звіт про розгром банди, скільки.. відвести місця Нечуйвітрові, а скільки й собі... (Стельмах, II, 1962, 248).
5. тільки док., за кого - що, про кого - що, розм. Потурбуватися про кого-, що-небудь. Наймит усім вслугує,.. купцям годить, чужим людям прислугує, то й ті не приймають за добре, і разу не подякують, може, ніколи за душу живу його не помислять (Вовчок, І, 1955, 309).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помишляю | помишляємо |
2 особа | помишляєш | помишляєте |
3 особа | помишляє | помишляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помишлятиму | помишлятимемо |
2 особа | помишлятимеш | помишлятимете |
3 особа | помишлятиме | помишлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помишляв | помишляли |
Жіночий рід | помишляла | |
Середній рід | помишляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помишляймо | |
2 особа | помишляй | помишляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | помишляючи | |
Минулий час | помишлявши |