помки
помка
ПОМКА, и, ж., діал. Пам'ять. Василь на стелю дивився, хмурився, крививсь... Видно, він щось пригадував, та на сей раз помка схибила (Мирний, IV, 1955, 111).
@ Датися у помки (у помку); Врізатися в помку - надовго запам'ятатися. Дався той день у помки Кирилові Івановичові [Івановичеві]: і досі він його без того, щоб не заскреготати зубами, згадати не може (Мирний, І, 1954, 151); Журиться й жінка його [хлібороба] роботяща: Перевелись огороди нінащо. Дасться у помку їм рік цей, зима! (Манж., Тв., 1955, 42); Найбільше врізалася в помку Горпині одна ніч, зоряна, а не місячна (Мирний, І, 1954, 218); Прийти до помки - опам'ятатися. Від того страху вона ніяк не прийде до помки, не знає, де ходить, що робить (Мирний, III, 1954, 241).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | помка | помки |
Родовий | помки | помок |
Давальний | помці | помкам |
Знахідний | помку | помки |
Орудний | помкою | помками |
Місцевий | на/у помці | на/у помках |
Кличний | помко | помки |