помір
ПОМІР, мору, ч., заст., розм. Численне вимирання внаслідок епідемії. Почистішало повітря: зараз перестав помір на людях (Н.-Лев., IV, 1956, 38); Перша велика епідемія, що її зафіксовано в історії, стосується помору ассірійського війська, яке у 712 році до нашої ери облягало Єрусалим (Наука.., 7, 1966, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | помір | помори |
Родовий | помору | поморів |
Давальний | поморові, помору | поморам |
Знахідний | помір | помори |
Орудний | помором | поморами |
Місцевий | на/у поморі | на/у поморах |
Кличний | поморе | помори |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | помір | поміри |
Родовий | поміру | помірів |
Давальний | помірові, поміру | помірам |
Знахідний | помір | поміри |
Орудний | поміром | помірами |
Місцевий | на/у помірі | на/у помірах |
Кличний | поміре | поміри |
помор
ПОМОР див. помори.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | помор | помори |
Родовий | помора | поморів |
Давальний | поморові, помору | поморам |
Знахідний | помора | поморів |
Орудний | помором | поморами |
Місцевий | на/у поморі, поморові | на/у поморах |
Кличний | поморе | помори |