помісь
ПОМІСЬ1, і, ж. Порода, потомство, виведені внаслідок схрещування тварин чи рослин різних видів, порід, сортів. Потомство, одержане в результаті міжпородного схрещування, називається помісями (Свинар., 1956, 68); // Окрема тварина чи рослина, що походить від схрещування двох видів, порід, сортів; гібрид. Влітку Гопак на цепу сидить, взимку зайців ганяє для свого хазяїна. Бо він, здається, помісь гончака з дворнягою... (Коп., Подарунок, 1956, 95); // перен., розм. Суміш чого-небудь. Він глузував, називаючи Аркадія белетристом, поміссю Уельса з Жюль-Верном (Коп., Тв., 1955, 254).
ПОМІСЬ2, спол., част., діал. Неначе. Як зварить [куховар] панам їсти,.. то ляже на лаві та все свище,.. та раптом як співоне! - дзвінко-тоненько, помісь півень кукурікає (Вовчок, І, 1955, 130).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | помісь | помісі |
Родовий | помісі | помісей |
Давальний | помісі | помісям |
Знахідний | помісь | помісі |
Орудний | поміссю | помісями |
Місцевий | на/у помісі | на/у помісях |
Кличний | помісе | помісі |