понищити
ПОНИЩИТИ, щу, щиш, док., перех. Знищити багатьох, багато чого-небудь. За Черемошем разом з фашистами ще й бандити якісь у війну понищили сотні людей без жодного суду (Мур., Бук. повість, 1959, 188); Поруйновані всі мости, шляхи, розорила війна народне господарство, понищила людей, побила, повішала, розігнала в неволю (Довж., III, 1960, 398); «Прийдуть [представники влади] і в господу до вас: заберуть всі папіруси, понищать, попалять» (Л. Укр., III, 1952, 728); // Знищити що-небудь поступово. На подвір'ї і плоти пообпадали, стріху секретареві голуби понищили (Ков., Тв., 1958, 37).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понищу | понищимо |
2 особа | понищиш | понищите |
3 особа | понищить | понищать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понищив | понищили |
Жіночий рід | понищила | |
Середній рід | понищило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понищмо | |
2 особа | понищ | понищте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понищивши |