понтифіки
ПОНТИФІКИ, -ів, мн. Члени найвищої жрецької колегії у Стародавньому Римі; займалися загальнодержавними релігійними обрядами, складанням календаря, списку консулів і т. п.; кількість понтифіків мінялась від 3 до 15; головну роль серед понтифіків відігравав Великий Понтифік (pontifex maximus).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | понтифіки | |
Родовий | понтифіків | |
Давальний | понтифікам | |
Знахідний | понтифіків | |
Орудний | понтифіками | |
Місцевий | на/у понтифіках | |
Кличний | понтифіки |
понтифік
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | понтифік | понтифіки |
Родовий | понтифіка | понтифіків |
Давальний | понтифікові, понтифіку | понтифікам |
Знахідний | понтифіка | понтифіків |
Орудний | понтифіком | понтифіками |
Місцевий | на/у понтифіку, понтифікові | на/у понтифіках |
Кличний | понтифіку | понтифіки |