понурювати
ПОНУРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОНУРИТИ, рю, риш, док., перех. Опускати донизу (голову, очі і т. ін.). Обвів [Онищук] присутніх великими.. очима. На кого падав той погляд, той зразу понурював голову (Гжицький, Опришки, 1962, 69); - А що ж то за Маруся? - спитавсь Василь, та й очі понурив у землю, буцім йому і дарма (Кв.-Осн., II, 1956, 32); Довго їхав Шрам, понуривши голову: тяжко стало старому на душі (П. Куліш, Вибр., 1969, 74); Сергій закурив і їхав, понуривши голову, заглибившись у свої думи (Тют., Вир, 1964, 142).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понурюю | понурюємо |
2 особа | понурюєш | понурюєте |
3 особа | понурює | понурюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понурюватиму | понурюватимемо |
2 особа | понурюватимеш | понурюватимете |
3 особа | понурюватиме | понурюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понурював | понурювали |
Жіночий рід | понурювала | |
Середній рід | понурювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понурюймо | |
2 особа | понурюй | понурюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | понурюючи | |
Минулий час | понурювавши |