пообідній
ПООБІДНІЙ, я, є. Який буває або відбувається після обіду. Піп був власне у покою: В пообідньому настрою, Люльку ходячи курив (Фр., XII, 1953, 32); Тепло світило низьке пообіднє сонце (Коз., Вісімсот.., 1953, 5); Господаря застав [Микола] удома. Він тільки-но прокинувся після пообіднього сну і вмивався на порозі (Гжицький, У світ.., 1960, 244).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пообідній | пообідня | пообіднє | пообідні |
Родовий | пообіднього | пообідньої | пообіднього | пообідніх |
Давальний | пообідньому | пообідній | пообідньому | пообіднім |
Знахідний | пообідній, пообіднього | пообідню | пообіднє | пообідні, пообідніх |
Орудний | пообіднім | пообідньою | пообіднім | пообідніми |
Місцевий | на/у пообідньому, пообіднім | на/у пообідній | на/у пообідньому, пообіднім | на/у пообідніх |