попектися
ПОПЕКТИСЯ, ечуся, ечешся, док. 1. Одержати опіки або зазнати відчуття болю від вогню, сонця, чого-небудь гарячого, їдкого. Він Сіркові набрав [галушок] у полумисок: так уже йому годить, щоб він часом гарячим не попікся! (Укр.. казки, легенди.., 1957, 41); Її обрятували парубки та дівчата, вибігши на її крик та погасивши пожежу. Вона страшенно попеклася (Гр., І, 1963, 343); В дорозі його вид попікся та почав лупитися (Кос., Новели, 1962, 99); // у сполуч. із сл. смага. Стати сухими і шершавими від внутрішнього жару, спраги (про губи); // у сполуч. із сл. кропива. Те саме, що пожалитися. - Ну, та й кропива ж тут, чисто попікся. Де ти, Соломіє? Поночі й не видко (Коцюб., І, 1955, 336); // перен., розм. Зазнати невдачі, мати несподівану неприємність. Суд - то важна справа, легко попектися (Фр., IX, 1952, 419).
2. Спектися, стати готовими (про вироби з тіста, страви з м'яса і т. ін.). Швидко не швидко, але, нарешті, попеклися пряники. Петро Купріянович повиймав їх з печі (Л. Янов., І, 1959,216).
3. Пектися якийсь час (про вироби з тіста, страви з м'яса і т. ін.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попечуся | попечемося |
2 особа | попечешся | попечетеся |
3 особа | попечеться | попечуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попікся | попеклися |
Жіночий рід | попеклася | |
Середній рід | попеклося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попечімося | |
2 особа | попечись | попечіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попікшись |