попоходити
ПОПОХОДИТИ, ходжу, ходиш, док., розм. Ходити багато разів, тривалий час; находитися добре. Попоходили [дівчата] укупі по гаю, послухали, як листя шумлять, як вода точиться, та й додому прийшли (Вовчок, І, 1955, 194); - Скільки він попоходив до Лаври, до пещер [печер]! - Скільки раз їздив він і в Почаївську Лавру! (Н.-Лев., І, 1956, 407); Почала вона голосити та проклинати.. - Ой бідні мої ніженьки, скілько то ви попоходили, скілько ви намерзлися, а до якого лиха доходились! (Григ., Вибр., 1959, 304); // Відвідувати що-небудь тривалий час. - Призвело мене віддати його [брата] до церковної школи: попоходив чотири зими, навчивсь чи ні чому путньому, а у грамотії пошився: у помічники до писаря поступив (Л. Янов., І, 1959, 160).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоходжу | попоходимо |
2 особа | попоходиш | попоходите |
3 особа | попоходить | попоходять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попоходив | попоходили |
Жіночий рід | попоходила | |
Середній рід | попоходило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоходьмо | |
2 особа | попоходь | попоходьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попоходивши |