поправний
ПОПРАВНИЙ, а, е. 1. Те саме, що виправний; // Якого можна поповнити чим-небудь. Думки її, наче рої жалючих ос, в'ються і жалять і сповнюють душу безнадійністю, нічим не поправною втратою (Шиян, Баланда, 1957, 249).
2. рідко. Те саме, що правильний. Коли говорить [пані Марко], можна за нею писати. Її мова поправна, інтересна (Коб., І, 1956, 247); [Меценат:] Чи ти б хотів, щоб наші всі народи по-варварськи довіку говорили?.. [Прокуратор:] Нехай мовчать, поки як слід навчаться поправної латині! (Л. Укр., III, 1952, 452); // Те саме, що вправний. Вона поглянула з суворістю знавця.. - Чудово! Сильний хист і олівець поправний! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 108).
ПОПРАВНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що виправний. По-новому висвітлює дослідник зв'язки письменниці [Марка Вовчка] з О. В. Пассеком, підкреслюючи їхні щирі стосунки, позитивно оцінюючи проекти реорганізації тюрем і поправних закладів у Росії, складені ним (Рад. літ-во, 7, 1965, 86).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поправний | поправна | поправне | поправні |
Родовий | поправного | поправної | поправного | поправних |
Давальний | поправному | поправній | поправному | поправним |
Знахідний | поправний, поправного | поправну | поправне | поправні, поправних |
Орудний | поправним | поправною | поправним | поправними |
Місцевий | на/у поправному, поправнім | на/у поправній | на/у поправному, поправнім | на/у поправних |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поправний | поправна | поправне | поправні |
Родовий | поправного | поправної | поправного | поправних |
Давальний | поправному | поправній | поправному | поправним |
Знахідний | поправний, поправного | поправну | поправне | поправні, поправних |
Орудний | поправним | поправною | поправним | поправними |
Місцевий | на/у поправному, поправнім | на/у поправній | на/у поправному, поправнім | на/у поправних |