порижілий
ПОРИЖІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до порижіти. Крамар із дужим служкою якийсь час недовірливо позирали на зарослого бородою балакучого чоловіка в старому, порижілому від давності кобеняці з овечого сукна (Ле, Наливайко, 1957, 130).
2. у знач. прикм. Який вицвів і набув рудуватого відтінку. Порижіла шапка.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | порижілий | порижіла | порижіле | порижілі |
Родовий | порижілого | порижілої | порижілого | порижілих |
Давальний | порижілому | порижілій | порижілому | порижілим |
Знахідний | порижілий, порижілого | порижілу | порижіле | порижілі, порижілих |
Орудний | порижілим | порижілою | порижілим | порижілими |
Місцевий | на/у порижілому, порижілім | на/у порижілій | на/у порижілому, порижілім | на/у порижілих |