порити
ПОРИТИ, ию, иєш, док., перех. Риючи, викопуючи заглибини, ямки і т. ін., зробити нерівною якусь поверхню; зрити. У Марковім садку свиня діру пробила І ввесь садок порила (Бор., Тв., 1957, 151); Незабаром Демид знав.., з ким Грициха ладнає, з ким лається, з ким позивається і чий годований кабан порив їй увесь город (Гр., II, 1963, 64); // перен. Вкрити зморшками, шрамами (обличчя, шкіру). Козак намагався триматися по-молодецькому, але літа вже зігнули йому спину, пригасили очі й зморшками порили обличчя (Панч, Гомон. Україна, 1954, 97).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порию | пориємо |
2 особа | пориєш | пориєте |
3 особа | пориє | пориють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порив | порили |
Жіночий рід | порила | |
Середній рід | порило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пориймо | |
2 особа | порий | порийте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поривши |