пороззуваний
ПОРОЗЗУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пороззувати. Мертві оксенівці «сидять» під школою, поспиравшись спинами об цегляну стіну. Вони пороззувані, роздягнені до сорочок (Тют., Вир, 1964, 540).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пороззуваний | пороззувана | пороззуване | пороззувані |
Родовий | пороззуваного | пороззуваної | пороззуваного | пороззуваних |
Давальний | пороззуваному | пороззуваній | пороззуваному | пороззуваним |
Знахідний | пороззуваний, пороззуваного | пороззувану | пороззуване | пороззувані, пороззуваних |
Орудний | пороззуваним | пороззуваною | пороззуваним | пороззуваними |
Місцевий | на/у пороззуваному, пороззуванім | на/у пороззуваній | на/у пороззуваному, пороззуванім | на/у пороззуваних |