порозпозичати
ПОРОЗПОЗИЧАТИ, аю, аєш, док., перех. Позичити частинами, багатьом все або багато чого-небудь. Антосьо і вухом не вів; підцапивши гроші, порозпозичав, а після лиш відбирав та гайнував (Свидн., Люборацькі, 1955, 127); [Коломійчиха:] Порозпозичав мов добро ледарям, так з них і прав! (Стар., Вибр., 1959, 316).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порозпозичаю | порозпозичаємо |
2 особа | порозпозичаєш | порозпозичаєте |
3 особа | порозпозичає | порозпозичають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порозпозичав | порозпозичали |
Жіночий рід | порозпозичала | |
Середній рід | порозпозичало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порозпозичаймо | |
2 особа | порозпозичай | порозпозичайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порозпозичавши |