порошний
ПОРОШНИЙ, діал. ПОРОХНИЙ, а, е. Покритий порохом, пилом, з курявою; курний. Він жалкував, що покинув своїх у такий тривожний час. Може, й вони, як і ці бідолашні біженці, бредуть порошними дорогами невідомо куди? (Гжицький, У світ.., 1960, 29); - Для твоєї сестри було б ліпше, якби вона побула ще якийсь час у горах, як вертала в гаряче, порошне місто (Коб., III, 1956, 204); Який же він [шлях] гучний, та людний, та порохний! (Вовчок, І, 1955, 288).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | порошний | порошна | порошне | порошні |
Родовий | порошного | порошної | порошного | порошних |
Давальний | порошному | порошній | порошному | порошним |
Знахідний | порошний, порошного | порошну | порошне | порошні, порошних |
Орудний | порошним | порошною | порошним | порошними |
Місцевий | на/у порошному, порошнім | на/у порошній | на/у порошному, порошнім | на/у порошних |