портовий
ПОРТОВИЙ, ова, ове. Прикм. до порт. Корабель спішить - пливе До портових огнів Александрії (Зеров, Вибр., 1966, 78); Над порожніми бухтами зводилась сіра громада камуфльованих портових споруд (Кучер, Чорноморці, 1956, 346); // Який має порт, є портом (про населений пункт). Згадались йому чужі портові міста, де худі запалені рикші з лементом кидаються до пасажирів, до моряків, навперебій пропонуючи свої послуги... (Гончар, Тронка, 1963, 332); // Розташований у порту. Портовий клуб; // Який працює у порту. Вадим помітив серед облич італійців чорні обличчя неаполітанських негрів, очевидно портових вантажників (Руд., Остання шабля, 1959, 429); // у знач. ім. портовий, ового, ч. Робітник, що працює в порту; портовик. Вже з катера Матюшенко крикнув іще: - Краще не розходьтеся, ми тільки навідаємось на броненосець, а потім побалакаємо. - Будемо ждати! - крикнули з берега портові й густо завихрили засмальцьованими кепками (Панч, І, 1956, 66).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | портовий | портова | портове | портові |
Родовий | портового | портової | портового | портових |
Давальний | портовому | портовій | портовому | портовим |
Знахідний | портовий, портового | портову | портове | портові, портових |
Орудний | портовим | портовою | портовим | портовими |
Місцевий | на/у портовому, портовім | на/у портовій | на/у портовому, портовім | на/у портових |