порубка
ПОРУБКА, и, ж. 1. Вирубування, вирубка лісу, дерев. [Деревіцький:] Порубки не новина, бували вони і раніш (Кроп., IV, 1959, 73); Кожного ранку Гнат об'їжджає село, щоб встановити, чи всі вийшли на роботу, чи немає ніяких порушень, як-от крадіжка колгоспного майна, порубка дерев на шляху (Тют., Вир, 1964, 65); Селяни розгромили сотні поміщицьких маєтків, відібрали чимало землі разом з посівами, вчинили масову порубку лісу (Хлібороб Укр., 1, 1969, 5).
2. Місце, ділянка, де вирубано або де вирубують ліс; вирубка (у 2 знач.). Поминув [Ярослав] березняк, стару дубову порубку, далі зміяста стежка знову підбігала до річки (Мушк., День.., 1967, 79); Порубка скінчилась, знову почався ліс (Донч., V, 1957, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | порубка | порубки |
Родовий | порубки | порубок |
Давальний | порубці | порубкам |
Знахідний | порубку | порубки |
Орудний | порубкою | порубками |
Місцевий | на/у порубці | на/у порубках |
Кличний | порубко | порубки |
порубок
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | порубок | порубки |
Родовий | порубка | порубків |
Давальний | порубкові, порубку | порубкам |
Знахідний | порубок | порубки |
Орудний | порубком | порубками |
Місцевий | на/у порубку | на/у порубках |
Кличний | порубку | порубки |