посинілий
ПОСИНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посиніти. Сонце вже перекотилося за верби й осокори і чітко малювало рухливі верховини у знов посинілому небі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 116); // у знач. прикм. На солому одкинулась мертва рука І звисає холодна, важка, посиніла (Л. Укр., IV, 1954, 265); Дивлюся на свої босі посинілі ноги, важко зітхаю і плентаюсь до хати, щоб не схопити маминого запотиличника (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 11).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посинілий | посиніла | посиніле | посинілі |
Родовий | посинілого | посинілої | посинілого | посинілих |
Давальний | посинілому | посинілій | посинілому | посинілим |
Знахідний | посинілий, посинілого | посинілу | посиніле | посинілі, посинілих |
Орудний | посинілим | посинілою | посинілим | посинілими |
Місцевий | на/у посинілому, посинілім | на/у посинілій | на/у посинілому, посинілім | на/у посинілих |
посиніти
ПОСИНІТИ, синію, синієш, док. Стати, зробитися синім; набути синього відтінку. Лице її зчорніло, губи посиніли (Н.-Лев., І, 1956, 113); Як глянув господар - і зо зла аж посинів (Гл., Вибр., 1951, 67); Проць закашлявся, аж посинів (Стеф., І, 1949, 21); Рученята в дівчинки посиніли з холоду (Кучер, Чорноморці, 1956, 391).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посинію | посиніємо |
2 особа | посинієш | посинієте |
3 особа | посиніє | посиніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посинів | посиніли |
Жіночий рід | посиніла | |
Середній рід | посиніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посиніймо | |
2 особа | посиній | посинійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посинівши |