посоловілий
ПОСОЛОВІЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до посоловіти. Баби й діди вже посоловілими очима дивились на пляшки та чарки (Н.-Лев., IV, 1956, 195); Золото все в наших видурює [осавула], а для чого б то? Чи не для того, щоб, коли зовсім припече, за гряницю [границю] чкурнуть, млина там десь одкрити або шинок? Ні, голубе, - погрозливо хрипіли густо зарослі, посоловілі від люті Сердюки. - Пропадать, так разом усім пропадать! (Гончар, II, 1959, 262); Мовчазні постаті при ямах то згинаються, то розгинаються над корбами, проводжаючи посоловілими від утоми очима чудних хлопців (Кол., Терен.., 1959, 199).
2. у знач. прикм. Який став сонним, безтямним (про очі, погляд). Тєрьоха, як видно, лизнув уже й геть-то, бо посоловілими очима мутно тільки дивився на свого товариша (Мирний, II, 1954, 128); Хима сиділа на скрині бліда, аж жовта, тремтяча та перелякана; руки заклякли на віку, посоловілі очі нестямно дивились на двері (Коцюб., І, 1955, 92); З похиленою головою і з посоловілим поглядом вертала вона додому (Коб., І, 1956, 105).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посоловілий | посоловіла | посоловіле | посоловілі |
Родовий | посоловілого | посоловілої | посоловілого | посоловілих |
Давальний | посоловілому | посоловілій | посоловілому | посоловілим |
Знахідний | посоловілий, посоловілого | посоловілу | посоловіле | посоловілі, посоловілих |
Орудний | посоловілим | посоловілою | посоловілим | посоловілими |
Місцевий | на/у посоловілому, посоловілім | на/у посоловілій | на/у посоловілому, посоловілім | на/у посоловілих |
посоловіти
ПОСОЛОВІТИ, ію, ієш, розм. Док. до соловіти. - Вип'ємо ж ще. То за сина було, а це вже за батька! - Та ще ж, куме, і за матір треба, бо вона ж його носила, родила, муки приймала, - базіка Федір, вже посоловівши від другої [чарки] (Мирний, IV, 1955, 227); Антоша став мокрий і червоний од борщу та хазяйських турбот. На його білому лобі густо осіла роса, а очі посоловіли (Коцюб., II, 1955, 386); Хлопці випили горілку навхилки. Нажерлись. Посоловіли (Мик., II, 1957, 451); Сиволап майже не п'янів, тільки очі в нього посоловіли та важко кліпали вії (Ткач, Плем'я.., 1961, 26).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посоловію | посоловіємо |
2 особа | посоловієш | посоловієте |
3 особа | посоловіє | посоловіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посоловів | посоловіли |
Жіночий рід | посоловіла | |
Середній рід | посоловіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посоловіймо | |
2 особа | посоловій | посоловійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посоловівши |