посоловіло
посоловіти
ПОСОЛОВІТИ, ію, ієш, розм. Док. до соловіти. - Вип'ємо ж ще. То за сина було, а це вже за батька! - Та ще ж, куме, і за матір треба, бо вона ж його носила, родила, муки приймала, - базіка Федір, вже посоловівши від другої [чарки] (Мирний, IV, 1955, 227); Антоша став мокрий і червоний од борщу та хазяйських турбот. На його білому лобі густо осіла роса, а очі посоловіли (Коцюб., II, 1955, 386); Хлопці випили горілку навхилки. Нажерлись. Посоловіли (Мик., II, 1957, 451); Сиволап майже не п'янів, тільки очі в нього посоловіли та важко кліпали вії (Ткач, Плем'я.., 1961, 26).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посоловію | посоловіємо |
2 особа | посоловієш | посоловієте |
3 особа | посоловіє | посоловіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посоловів | посоловіли |
Жіночий рід | посоловіла | |
Середній рід | посоловіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посоловіймо | |
2 особа | посоловій | посоловійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посоловівши |