послати
ПОСЛАТИ 1 див. посилати.
ПОСЛАТИ2, стелю, стелеш, док., перех. 1. Те саме, що постелити. Послав [Ярема] свитку. Як ясочка, Усміхнулась [Оксана], сіла (Шевч., І, 1963, 89); Прийняла [тітка] їх, як найдорожчих гостей: за стіл посадовила, вийняла із скрині розшитий калиною рушник, послала молодятам на коліна, припрошуючи покуштувати пирогів із картоплею та сметаною (Тют., Вир, 1964, 263); * Образно. Чудна пісня.. тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки (Коцюб., II, 1955, 313).
2. також без додатка. Приготувати постіль. - Мати стара, нездужає; нікому постіль послати (Барв., Опов.., 1902, 49); Старий не пустив ні Йосипа, ні Параски додому; Явдоха нанесла подушок у другу хату, послала молодим (Мирний, IV, 1955, 52); Стара Яворська завжди до Марка ставилася як до рідного сина, на ніч Гнатові і Марку, як братам, послала на одному ліжку (Чорн., Потік.., 1956, 118).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошлю | пошлемо |
2 особа | пошлеш | пошлете |
3 особа | пошле | пошлуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | послав | послали |
Жіночий рід | послала | |
Середній рід | послало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошлімо | |
2 особа | пошли | пошліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пославши |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постелю | постелемо |
2 особа | постелеш | постелете |
3 особа | постеле | постелуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | постелив | постелили |
Жіночий рід | постелила | |
Середній рід | постелило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постелімо | |
2 особа | постели | постеліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | постеливши |
постеля
ПОСТЕЛЯ, і, ж. Те саме, що постіль 1. Мислі в небі, а ноги в постелі (Номис, 1864, № 5806); Скоро так знемоглася [Галочка], що не здужала і з постелі устати... (Кв.-Осн., II, 1956, 358); Хто постелю нам постеле [постелить] У світлиці запашній? (Рильський, І, 1946, 78); Не в хаті стелить синові мати постелю, стелить йому там, де він любить: надворі, на сухому духмяному сіні (Гончар, Тронка, 1963, 19); * Образно. Верхами качався звільна глухий шум, як сумна одностайна мужицька співанка, притулювався до журкоту потоків і стелився на Черемошевій срібній постелі (Черемш., Тв., 1960, 66); Вільної води не сковували перепони, зроблені людьми, і вона розкішно лежала в своїй постелі з м'якого жовтого піску (Рильський, Бабине літо, 1967, 27); // Те, що стелять для спання; білизна, якою застилають ліжко для спання. Чи три, чи чотири скрині превеличенних, усе на колесах, повнісінькі були усякого добра, опріч подушок та постелі, що лежало у коморі, дожидаючи свого часу (Кв.-Осн., II, 1956, 313); Собі взяти постелю мати відмовилася, сказавши, що перебуде й так (Гончар, Дорога.., 1953, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | постеля | постелі |
Родовий | постелі | постель |
Давальний | постелі | постелям |
Знахідний | постелю | постелі |
Орудний | постелею | постелями |
Місцевий | на/у постелі | на/у постелях |
Кличний | постеле | постелі |