потепліти
ПОТЕПЛІТИ, тепліє, док. 1. перев. безос. Стати теплим, теплішим (про погоду, клімат). - Після утрені, як верталися з вербою, дуже потепліло, розтав сніг, і скрізь по вулиці стояли глибокі калюжі (Стор., І, 1957, 167); У падолисті вдарив мороз. Потім знову потепліло (Мак., Вибр., 1954, 302).
2. перен. Набрати привітного, лагідного, ласкавішого виразу, втратити суворість (перев. про очі, погляд і т. ін.). Очі в Павла Михайловича потепліли й дивно заблищали (Кучер, Прощай.., 1957, 133); Полковник розгладив пишні вуса, тріпонув головою, наче хотів прогнати чорну хмару, що було найшла на нього й оце збила таку гарячу суперечку. Обличчя його одразу пом'якшало, очі потепліли (Кучер, Голод, 1961, 81); // безос. У людей потепліло в очах (Баш, На.. дорозі, 1967, 203); // Стати лагіднішим, ласкавішим. Голос його потеплів.
Потепліло на серці (на душі) у кого, безос. - хтось відчув душевну теплоту, радість.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потеплію | потепліємо |
2 особа | потеплієш | потеплієте |
3 особа | потепліє | потепліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потеплів | потепліли |
Жіночий рід | потепліла | |
Середній рід | потепліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потепліймо | |
2 особа | потеплій | потеплійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потеплівши |