потрухлий
ПОТРУХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до потрухнути.
2. у знач. прикм. Який зробився трухлявим, перетворився на труху від вологи, від часу тощо. Під липами й кленами, коло потрухлого й мальованого штахету, на свіжому сіні злагоджені із шинелів та бурок постелі (Вас., II, 1959, 23); Кілька копачів розкопували курган. З широкої ями виступали потрухлі деревини зрубу (Коцюба, Нові береги, 1959, 305).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | потрухлий | потрухла | потрухле | потрухлі |
Родовий | потрухлого | потрухлої | потрухлого | потрухлих |
Давальний | потрухлому | потрухлій | потрухлому | потрухлим |
Знахідний | потрухлий, потрухлого | потрухлу | потрухле | потрухлі, потрухлих |
Орудний | потрухлим | потрухлою | потрухлим | потрухлими |
Місцевий | на/у потрухлому, потрухлім | на/у потрухлій | на/у потрухлому, потрухлім | на/у потрухлих |