похвалка
ПОХВАЛКА, и, ж., заст. Погроза (у 1 знач.). Адвокат.. сказав, що справа погана через те, що люди чули ще перед вбивством похвалки Гната забити Олександру (Коцюб., І, 1955, 76); - Морди їм наб'ю!!... - Втихомиртеся, Володимире, - вмовляв його Лаговський, якому трохи й шкода було Володимира, але отся [ця] похвалка прикро його вразила (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 144).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | похвалка | похвалки |
Родовий | похвалки | похвалок |
Давальний | похвалці | похвалкам |
Знахідний | похвалку | похвалки |
Орудний | похвалкою | похвалками |
Місцевий | на/у похвалці | на/у похвалках |
Кличний | похвалко | похвалки |