похопити
ПОХОПИТИ, хоплю, хопиш; мн. похоплять; док., перех., діал. 1. Схопити. Шибонула [дівчинка] в його опукою, хлопець похопив та пустив до неї (Вовчок, І, 1955, 385).
2. Зрозуміти. Я йому казав, але він не похопив (Сл. Гр.); // Сприйняти. Що було до писання - рахункові задачі, німецькі задачі, - те попишемо, а властиво Волинський відпише від мене, а усного не може похопити (Фр., IV, 1950, 227); // Перейняти. В тих мандрах батько мій чимало і пісень Усяких похопив... (Рильський, Поеми, 1957, 212).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похоплю | похопимо |
2 особа | похопиш | похопите |
3 особа | похопить | похоплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | похопив | похопили |
Жіночий рід | похопила | |
Середній рід | похопило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похопімо | |
2 особа | похопи | похопіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | похопивши |