поцяцькувати
ПОЦЯЦЬКУВАТИ, ую, уєш, перех., розм. Док. до цяцькувати. Настя побілила стіни, підвела припічок червоною глиною, поцяцькувала синькою комин (Коцюб., І, 1955, 53); * Образно. Один з них [майстрів] шкандибав, двоє несли руки на перев'язі, а збоку окремо від інших ішов Хома Причепа, і замість вуса чорніла в нього кривава рана. - Ой, хто це вас отак поцяцькував, панове?! - ахнули радці (Тулуб, Людолови, II, 1957, 142).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поцяцькую | поцяцькуємо |
2 особа | поцяцькуєш | поцяцькуєте |
3 особа | поцяцькує | поцяцькують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поцяцькував | поцяцькували |
Жіночий рід | поцяцькувала | |
Середній рід | поцяцькувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поцяцькуймо | |
2 особа | поцяцькуй | поцяцькуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поцяцькувавши |