поцінно
ПОЦІННО, розм. Присл. до поцінний. Торік повертався я з Деркачівського ярмарку, і так мені тим разом пощастилося, що я і своє добро спродав, і покупив, що мені треба, поцінно (Вовчок, VI, 1956, 292); Ліс - це зайві клопоти. Краще його продати одразу на корені, щоб не морочить собі голову. Продати поцінно, а грошики покласти у банк на проценти (Шиян, Гроза.., 1956, 195); // у знач. присудк. сл. Всилу додержались, поки робота Знову у полі відкрилась; Стало поцінно, линула голота (Манж., Тв., 1955, 55).