поцінувати
ПОЦІНУВАТИ, ую, уєш і ПОЦІНИТИ, ціню, ціниш, док., перех. і без додатка, розм. 1. Оцінити щось, роблячи опис майна. [Матрона:] Поцінують усю худобу, все пропаде (Фр., IX, 1952, 403); [Олена:] Вже зборщики [збирачі податку] поцінували телицю, ось-ось і до скрині доберуться, либонь і одежу хочуть поцінувати (Кроп., І, 1958, 447); В голодний год старшина За подушне поцінила, І почав я часом пити, Щоб хоч серце не кипіло (Щог., Поезії, 1958, 136).
2. тільки поцінувати, рідко. Дати оцінку кому-, чому-небудь. Голова комнезаму Стах повен приязні до Гната, що не потерпить неправди, чесно поцінує вчинки кожного (Горд., II, 1959, 250); Щоб правильно поцінувати творчість байкаря, треба не прикладати свої особисті мірки, а бачити творчість байкарів в історичному розрізі (Рад. літ-во, 1, 1969, 61).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поціную | поцінуємо |
2 особа | поцінуєш | поцінуєте |
3 особа | поцінує | поцінують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поцінуватиму | поцінуватимемо |
2 особа | поцінуватимеш | поцінуватимете |
3 особа | поцінуватиме | поцінуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поцінував | поцінували |
Жіночий рід | поцінувала | |
Середній рід | поцінувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поцінуймо | |
2 особа | поцінуй | поцінуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | поцінуючи | |
Минулий час | поцінувавши |