початкуючий
ПОЧАТКУЮЧИЙ, а, е. Який починає працювати в якій-небудь галузі, перев. як письменник. На полі оригінальної поезії вийшло в «Зорі» кільканадцять творів початкуючих поетів (Фр., XVI, 1955, 130); Треба з любов'ю рекламувати перші книжки початкуючих літераторів, пам'ятаючи, що кожен з нині відомих теж видавав свої перші книжки (Літ. газ., 24.III 1959, 1); // у знач. ім. початкуючий, чого, ч. Те саме, що початківець. Розуміти творчість молодих та початкуючих можна лише в тому випадку, коли ти сам із ними перебуваєш у тісних стосунках, а не просто спостерігаєш їх збоку (Тич., III, 1957, 450).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | початкуючий | початкуюча | початкуюче | початкуючі |
Родовий | початкуючого | початкуючої | початкуючого | початкуючих |
Давальний | початкуючому | початкуючій | початкуючому | початкуючим |
Знахідний | початкуючий, початкуючого | початкуючу | початкуюче | початкуючі, початкуючих |
Орудний | початкуючим | початкуючою | початкуючим | початкуючими |
Місцевий | на/у початкуючому, початкуючім | на/у початкуючій | на/у початкуючому, початкуючім | на/у початкуючих |