почитувати
ПОЧИТУВАТИ1, ую, уєш, недок., перех. Читати час від часу. Мій син почитує в книжці, що коли тобі дано й усіх десять талант [талантів], дак ти до тих десятьох придбай ще десять (Барв., Опов.., 1902, 185).
ПОЧИТУВАТИ2, ую, уєш і ПОЧИТАТИ, аю, аєш, недок., перех., книжн. Ставитися з повагою до кого-небудь, віддавати шану комусь. Старому Макусі дуже добре було: його і почитували, і шанували по-старосвітськи (Кв.-Осн., II, 1956, 305); [Круста:] Та се ж відомо всім, що християни осла почитують, як бога (Л. Укр., II, 1951, 402); - Скрізь хорошим словом Мстислава почитують. Чесна людина він (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 165); // Шанувати когось, дорожити ким-небудь. Кого почитають, того й величають (Номис, 1864, № 4440); [Маруся:] Не чиї ж мене руки носили та очі доглядали, як не ваші [батькові] з матір'ю. Як же мені не шанувати вас, не почитати? (Мирний, V, 1955, 92); // перен., розм. Лаяти. Молодиця скаже слово-двоє.., а Шарківна її.. почитує і в батька, і в матір, і в рід увесь, аж луна ходить над базаром (Вас., І, 1959, 281).
ПОЧИТУВАТИ3, ую, уєш і ПОЧИТАТИ, аю, аєш, недок., перех., за кого - що, рідко. Те саме, що вважати. Він почитує в своїй голові всіх немужиків за інакшу породу людей (Март., Тв., 1954, 199); - Я вас знав, почитав за отця рідного (Кв.-Осн., II, 1956, 351).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почитую | почитуємо |
2 особа | почитуєш | почитуєте |
3 особа | почитує | почитують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почитуватиму | почитуватимемо |
2 особа | почитуватимеш | почитуватимете |
3 особа | почитуватиме | почитуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | почитував | почитували |
Жіночий рід | почитувала | |
Середній рід | почитувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почитуймо | |
2 особа | почитуй | почитуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | почитуючи | |
Минулий час | почитувавши |