пошерхлий
ПОШЕРХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пошерхнути. - Вам треба сильної руки, пошерхлої руки моряка (Ю. Янов., II, 1958, 56); Мурувате обличчя Григорія з пошерхлим носом раптом просвітліло від блиску його білих зубів (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 209); Обхопив [Андрій] шофера руками, тричі поцілував його в пошерхлі від морозу і вітру губи (Минко, Вибр., 1952, 42); Шумлять пошерхлі комиші (Мал., Звенигора, 1959, 330).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пошерхлий | пошерхла | пошерхле | пошерхлі |
Родовий | пошерхлого | пошерхлої | пошерхлого | пошерхлих |
Давальний | пошерхлому | пошерхлій | пошерхлому | пошерхлим |
Знахідний | пошерхлий, пошерхлого | пошерхлу | пошерхле | пошерхлі, пошерхлих |
Орудний | пошерхлим | пошерхлою | пошерхлим | пошерхлими |
Місцевий | на/у пошерхлому, пошерхлім | на/у пошерхлій | на/у пошерхлому, пошерхлім | на/у пошерхлих |