пошивати
ПОШИВАТИ, аю, аєш, недок., ПОШИТИ, ию, иєш, док., перех. 1. заст. Покривати соломою яку-небудь будівлю. Баби мастили стіни, Семен пошивав покрівлю (Коцюб., І, 1955, 125); Молола [Катерина] на жорнах, шила й вишивала дітям сорочки і сама пошивала сніпками хату чи клуню (Стельмах, II, 1962, 209); - Заходився [старий] пересипати повітку, - пошити ще сніпками та обмазати, то й готова буде (Коцюб., І, 1955, 50); Треба було хатчину наново пошити; через перестарілу солому, що майже зовсім загнила, протікає добре дощ (Коб., III, 1956, 534).
2. у кого - що, у сполуч. з ім. у мн., перен., розм. Вважати кого-небудь належним за певними ознаками до якоїсь групи людей за знач. ім. [Єгор Іванович:] На старості літ пошили мене в анархісти... (Ю. Янов., Драм. тв., 1946, 12); // Присвоювати кому-небудь якийсь чин. - Рядовий Шульга, а я, признатися, гадав, що зразу тебе у генерали пошиють (Рибак, Час.., 1960, 127).
@ Пошивати (пошити) у брехню - звинувачувати кого-небудь у тому, що він говорить неправду. Це ж ви Республіку пошили у брехню, і безоглядно повтікали за кордон (Тич., І, 1957, 127); Пошити у дурні див. дурень.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошиваю | пошиваємо |
2 особа | пошиваєш | пошиваєте |
3 особа | пошиває | пошивають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошиватиму | пошиватимемо |
2 особа | пошиватимеш | пошиватимете |
3 особа | пошиватиме | пошиватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пошивав | пошивали |
Жіночий рід | пошивала | |
Середній рід | пошивало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошиваймо | |
2 особа | пошивай | пошивайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пошиваючи | |
Минулий час | пошивавши |